IЗ СИРОМ ПИРОГИ

Ішов я раз по стежі по межі терени,
І здибав я дівчину що несла пироги.
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ти,
І здибав я дівчину що несла пироги.

"Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю i з сиром пироги.
Ой чула, чула, чула, ой чула, чула ти —
Що я тебе кохаю i з сиром пироги".

Дівчина, як почула козацькі мрії-сни,
Відразу запросила на свіжі пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви —
Відразу запросила на свіжі пироги.

І як було діждатись щасливої пори,
Дівча його цілує, а він їсть пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви —
Дівча його цілує, а він їсть пироги.

І десь тут із-за лісу взялися вороги,
Козак із переляку сховався в бур'яни.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви —
Козак із переляку сховався в бур'яни.

А то були мисливці, ніяки вороги —
Взяли собі дівчину i з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви —
Взяли собі дівчину i з сиром пироги.

Козак гірко заплакав: "Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину, віддайте пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви —
Візьміть собі дівчину, віддайте пироги!"